Світле тепло

Темно. Тепло. Спокійно...

Паросток вже починав рух до світла, тепле і затишне, але тісне місце лишалося позаду. Страх невідомості змушував незміцнілу стеблинку завмирати, але це тривало лише мить, вона знала, що мусить рухатись далі.

Ледь-ледь виглянувши з-під землі, трояндочка озирнулася на всі боки і жахнулася ― навколо неї нікого! Ні кущика, ні черв'ячка, ні навіть травинки. Поруч лише камені та земляні грудки. А їй так хотілося побачити хоч одну живу душу!

― Як я тут опинилася? ― дивувалася прекрасна трояндочка. ― Чому навколо ні душі? І як же тут ясно, але холодно!

Від самоти вона розплакалася. Їй так хотілося теплих обіймів і лагідних слів, але ж чекати їх у пустці було марно.

Трояндочка не знала, скільки часу проплакала, але раптом відчула ніжний дотик. Підняла голівку і уважно озирнулася навколо.

― Привіт! ― вигукнула маленька пушинка, ніжно погладивши її пелюстки.

― Привіт! ― здивовано промовила трояндочка. ― А я думала, що зовсім одна тут...

― Тому плакала?

― Так. Я відчувала себе в порожнечі і від цього було дуже самотньо.

― Мила трояндочко, якщо ти прийшла в цей світ ― ти вже не одна! Подивися, як сонечко тобі усміхається. Воно радіє твоїй появі й огортає тебе своїми теплими променями. А он і хмаринка махає нам! Подивися на її кумедну гримасу, вона намагається розсмішити тебе.

Трояндочка усміхнулася, уперше відчувши тепло й турботу навколишнього світу. Вона обережно доторкнулася своїм зеленим листочком до пушинки.

― Ти немов маленький повітряний їжачок. Але як же тепло і приємно від дотику твоїх невагомих голочок. Дивно просто, дякую!

Пушинка знову ласкаво погладила трояндочку. Їй так хотілося подарувати ще більше тепла й радості маленькій квіточці.

― Хочеш, я розповім тобі казку?

― А ти знаєш казки? ― здивувалася трояндочка.

― Звичайно! ― вигукнула пушинка. ― Адже я багато подорожувала світом і чула різні дивовижні історії.

Квіточка розслаблено усміхнулася і, заплющивши очі, уважно слухала казку.

З кожним днем трояндочка ставала дорослішою і прекраснішою. Але появі пушинки вона раділа як і раніше. Коли та прилітала до неї, вони весело гралася і спілкувалися. І в ці миті у світі ставало ще більше тепла і щастя.

Якось троянда прокинулася і аж зойкнула від захоплення. Навколо неї з’явилася травичка, літали жучки і мошки, а неподалік пушинка з доброю посмішкою спостерігала за тим, що відбувається.

― Ти оточена красою, яку сама ж і створила. Раніше тут не було жодної травинки, а тепер ціла галявина! ― вигукнула пушинка.

― Просто ти переконала мене, що я в цьому світі не самотня. І я вдячна тобі за це! ― відповіла троянда.

― Увесь цей час ти дарувала світу свою теплоту, і він відповів тобі взаємністю.

― Ти перша, хто подарував мені свою турботу, ― посміхнувшись, сказала троянда і простягнула їй свій листочок.

― Я лише допомогла тобі помітити небайдужість навколишнього світу, ― відповіла пушинка, ласкаво торкнувшись своїми невагомими голочками прекрасної квітки.

Тієї ночі троянда заснути не могла. Вона дивилася на зоряне небо і захоплювалася його чистотою. Їй здавалось, що вона не тільки бачить, а й відчуває приязне сяйво зірок. Раптом одна з маленьких зірочок посміхнулася їй і підморгнула.

― Пам'ятай: ти не одна в цьому світі, навіть якщо коли-небудь відчуєш себе самотньою...

Світло. Тепло. Радісно...

Запитання до казки для розвитку емоційного інтелекту дитини:

1. Чому на початку казки трояндочка плакала?
2. Хто і як зміг допомогти їй?
3. Як ти розумієш вислів: «Якщо ти прийшла в цей світ ― ти вже не одна»? Нехай дитина поміркує над цим.
4. Як ти думаєш, чому до кінця казки простір навколо троянди змінився?
5. Поясни своїми словами, чим закінчилася казка. Якими емоціями ця історія була пройнята на початку, а якими ― наприкінці?

Відкрийте всі таємниці нашого чарівного лісу!

Бібліотека авторських "Живих казок" чекає на вас!
Сотні корисних історій для розваг і розвитку дітей.
Перегляньте наші казкові ТАРИФИ — вони вас приємно здивують.
Подаруйте дітям радість, задоволення і користь!