Світлячок і бджілка

Жучки-світлячки увімкнули свої ліхтарики й літали над садом, створюючи таємниче сяйво. Так дорослі світляки спілкувалися між собою: інколи підморгуючи ліхтариками, вони знайомилися і створювали сім’ї. Маленький жучок-світлячок Вогник стояв на листочку смородини й дивився на цю красу. Там високо літали його мама й тато. Його друзі — діти світлячків — теж дивилися на рідню і підморгували своїми ліхтариками. А наш малюк був сам у темному колі. Він не вмів вмикати свій ліхтарик. Адже для увімкнення ліхтарика треба у своєму черевці з’єднати дві речовини. А жучок Вогник починав сильно хвилюватися, коли потрібно було це зробити, тому речовини відмовлялися з’єднуватися. До нього підлетіла мама й обійняла його. Ліхтарик на її черевці яскраво світився. — Мамо, чому в мене не виходить увімкнути свій світильничок? — засмучувався Вогник. — У всіх моїх друзів ліхтарики вже сяють. — Тому що ти дуже хвилюєшся і надто сильно хочеш це зробити, — сказала мама.