Свободу папугам
Папуга сидів у клітці біля вікна і спостерігав за польотом диких птахів. Він помахав крильми. Ох, давно він не розправляв їх як слід. Останнім часом господарі не випускали папугу з клітки, бо він поклював ноутбук і пачку документів.
Повз вікно пролетіла зграя горобців. Побачивши папугу, горобці сіли на гілля яблуні, яка росла поруч, і почали дражнитися.
— Ех ти, ледарю! — сказав найбільший горобець. — Усе сидиш, сохнеш…
— Так, не те, що ви, усе метушитеся, — презирливо відповідав папуга. — Мене годують, поять, люблять, чухають мені спинку…
— Ха-ха! — розсміявся інший задиристий горобець. — Ти в клітці, а ми вільні літати, де хочемо.
— Зате в мене тут усі зручності і смакота, — оборонявся папуга, — а ви їсте всіляку гидоту на смітнику.
— Еге ж, — усміхнувся третій горобець. — Ти залежиш від своїх господарів, і якщо вони тебе не нагодують, ти помреш. А ми завжди знайдемо собі їжу.
На це папуга не знайшов відповіді й сердито відвернувся. Горобці ще трохи посміялися і полетіли. За вікном яскраво світило сонце, зелені дерева шуміли листям.
Папуга раптом дуже захотів на волю. Він теж може сам знайти собі їжу! Тож наш герой почав гризти прути клітки і пробувати підчепити замок на дверцятах. За цим заняттям його й застали господарі.
