Свої бажання

Коли весна була в самому розпалі, Зима якось вирішила з нею погратися. І однієї зоряної ночі вона розписала інієм вікна, дерева припорошила сніжком, а потім я-ааа-к дмухнула. Так сильно, що за ніч калюжі вкрилися крижаним панциром! ― Це що за витівки?! ― суворо вигукнула Весна, коли прокинулась і побачила зранку зимовий пейзаж. Зима почула її грізний тон і злякалася. Сховалася за деревце і виду не подавала, що чує її. Весна знову повторила своє запитання. Тоді Зима вирішила вийти зі свого укриття, щоб зізнатися. ― Це я погратися з тобою хотіла. Думала, ти прокинешся вранці й порадієш такій красі! ― опустивши голову, винувато промовила Зима. ― Якщо ти хотіла погратися зі мною, спершу потрібно було поцікавитися, чи хочу я цього, ― відповіла їй Весна. ― Я не хотіла гратися з тобою, а ти мене не спитала і вирішила за нас обох... ― Вибач, будь ласка, я вже це зрозуміла. ― Добре, я вибачаю тебе. Але надалі пам'ятай, що не тільки в тебе є бажання. У кожного з нас вони є. Тому коли хочеш із кимось у щось пограти, для початку поцікався, чи збігаються ваші бажання. Я от, наприклад, хотіла б сьогодні відпочити. А тепер, завдяки твоїм витівкам, змушена розтоплювати кригу і повертати людям весняне тепло.