Сирний місяць
Мишка Соня малювала хвостиком на землі картинки.
— Що це таке? — запитав її хом’ячок Річ.
— Космічний корабель, — скромно відповіла мишка. — Побудую його й полечу в космос, буду їсти сир.
— Який ще сир? — здивувався хом’ячок.
— Ну… хіба ти не бачив уночі Місяць? — сплеснула лапками Соня. — Це ж справжній великий шматок сиру!
Річ бачив Місяць. Той і справді був дуже схожий на голівку сиру.
— Але ж ти така маленька! — нагадав хом’ячок мишці. — І хіба миші вміють будувати космічні кораблі?
— У мене міцні зуби! — сказала Соня і показала свої зуби. — Я можу ними розгризти що завгодно! Бачиш он ту деревинку? Я вже вигризла всередині неї затишну кабінку. Залишилося зовні зробити все, як у справжньої ракети.
Соня показала на шматок дерева неподалік. Вони з хом’ячком залізли всередину. Там і справді все було, як у справжній ракеті. Навіть кнопочки на панелі управління.
— Ого! — сказав хом’ячок захоплено. — А як стартувати, ти придумала?
— Ні ще, — знизала плечима Соня.
— А якщо я придумаю і влаштую запуск, візьмеш мене з собою? — запитав Річ.
— Візьму! — сказала мишка. — Разом буде веселіше.
