Травинка і велетень

Жив собі на краю густого лісу велетень, який не помічав нічого навколо. Жив у своє задоволення і вважав, що світ крутиться тільки навколо нього. Якось він, як зазвичай, пішов прогулятися лісом і раптом почув чийсь писклявий голосок. ― Обережніше, будь ласка, не розтопчи мене! Подивився велетень собі під ноги і побачив квітку, що ледь відхилила свою голівку від його важкого черевика. Уперше в житті він усвідомив, що крім нього на Землі є й інші живі істоти! ― Не наступай на мене! ― повторила квітка. Зупинився велетень і схилився над нею: ― Он як! Виявляється я тут зовсім не один! ― Звісно, не один! Подивися, скільки нас навколо! ― Тобто, якби я наступив на тебе, тобі було б боляче? ― запитав велетень. ― Звичайно, боляче, a ти як думаєш. ― Але ж чому раніше мені про це ніхто не говорив? Чому інші мовчали? ― здивувався велетень. ― Може, й не мовчали. Може, це ти їх не чув, ― відповіла смілива квіточка. Велетень обережно погладив своєю великою рукою тендітні пелюстки й усміхнувся.