Вибери мене
Жило собі на світі маленьке тигреня на ім'я Мурр. Воно дуже любило гратися зі своїми друзями. А ще Мурр просто обожнював обирати розваги, в які мали грати разом із ним його друзі. А от відмови та заперечення тигреня не любило, бо не вміло приймати чужий вибір.
Якось звірята зібралися, щоб пограти в командну гру.
–– Для цієї гри нам потрібен ватажок, –– сказав слоник. –– Сьогодні день народження в нашого рисеняти, тож нехай він і обирає.
Усі погодилися і з нетерпінням стали чекати, кого ж вибере рисеня.
–– Вибери мене, я хочу бути ватажком, –– сказав Мурр.
Але рисеня лише похитало головою і вказало на левенятко.
–– Ось ти і будеш сьогодні нашим ватажком, тож командуй.
Почувши це, Мурр дуже засмутився і відійшов від друзів. Коли тигриця побачила, що її син плаче, то похитала головою і запитала:
–– Що ж тебе так засмутило?
М.2
–– Рисеня не мене обрало ватажком, –– відповіло наше тигреня.
–– Ну і що? –– ласкаво поцікавилася тигриця, потріпавши Мурра по спинці. –– Це був його вибір, тому тобі не варто ображатися на іменинника. Навчися приймати чужий вибір, але й свій не давай ображати!
–– Тобто я не повинен був іти від друзів, тому що вони вчинили не по-моєму?
–– Звісно, ні. Рисеня вибрало левеня не зі зла. Просто йому так захотілося, це був його вибір. Якби твої друзі сказали тобі обирати, впевнена, ти б теж не став слухати інших звірят.
–– Схоже, ти маєш рацію, мамо, –– відповів Мурр і повернувся до друзів.
Цього дня звірята весело провели час за спільними іграми.
