Заяче село

На широкому зеленому узліссі біля густого березового гаю сховалося Заяче село. Жили в ньому тільки зайці — білі, сірі й навіть кольорові. У кожного зайчика був будиночок під колір його шубки, тому село було дуже яскравим і строкатим. Здавалося, що хтось розсипав різноколірні намистинки в траві, і вони перетворилися на хатинки. Жовті, червоні, салатові, золоті — яких тільки будиночків тут не було!

Біля кожного будиночка був город. Зайці вирощували капусту, моркву, огірки та великі смачні помідори.

Ранок у селі починався з поливу рослин. Усі жителі брали свої лійки і з поважним виглядом поливали, нахвалюючи свої овочі. Потім зайці збиралися на великій галявині посеред села, пили чай із морквяним тортом і хвалилися своїми городами. Овочі в Заячому селі росли дуже швидко і постійно родили. Один раз на місяць зайці проводили конкурс на найбільшу капусту. Той, хто виростив найбільший качан, здобував приз. На його честь влаштовувався святковий концерт із піснями та танцями, і все село захоплювалося майстерністю переможця.

Зібраний урожай зайці відвозили в комору. Це був найбільший будинок у селі, у ньому зберігалися не тільки овочі, а й найцінніше — запас насіння всіх видів. Зайці були дуже працьовитими і вирощували набагато більше овочів, ніж було потрібно селу, тож щонеділі вони ходили на Лісовий ярмарок продавати надлишки врожаю. Лісовий ярмарок був дуже важливою подією для всіх жителів величезного лісу. Сюди приходили кізоньки з Козиного села, корови з Коров’ячого селища, їжачки з Колючого хутора й курочки з Пташиного містечка.

На ярмарку всі обмінювалися своїми товарами. Зайці пропонували овочі, корови — молоко, їжачки приносили смачні яблука та гриби, а курочки — свіжі яйця.

Наприкінці дня влаштовувалося велике святкове застілля.

Зайченяті на ім’я Вушко дуже подобалось таке життя. У нього була золота шубка і гарненький золотистий будиночок на краю березового гаю. А ще — найбільший город у селі. Вушку не завжди вдавалося добре доглядати за таким великим городом, тому він ще ніколи не вигравав конкурс на найбільшу капусту. А це було його заповітною мрією.

Якось вранці, поливаючи город, Вушко згадав, що не встиг відвезти в комору врожай моркви та мішечок із насінням. Зайчик склав повний візок моркви, причепив на пояс мішечок із насінням і, пихкаючи від натуги, поштовхав важку тачку в бік комори.

Раптом несподівано здійнявся вітер і небо затягнуло чорними хмарами. Вушко був якраз був посередині дороги між будинком і коморою.

— Кидай тачку, зараз злива буде! — прокричали йому зайці, що бігли повз.

Вушко розвернувся і щосили штовхнув тачку. Кидати врожай він не збирався. Заєць намагався рухатися швидко, але тачка була дуже важка, ще й заважав сильний дощ, що почався і заливав очі. Вушко послизнувся і впав. Тачка перекинулася, овочі розсипалися по землі. Зайчик піднявся і побіг до будинку. Коли він, нарешті, забіг у свій будиночок, то був увесь мокрий і в багнюці.

— Увесь мій урожай пропав, — схлипнув Вушко. — Добре хоч насіння залишилося.

Несподівано стало дуже тихо, заєць підскочив до вікна й побачив, що дощ припинився. «Може, я ще врятую свою городину», — подумав Вушко і вибіг із хати. Коли він добіг до місця тачкокатастрофи, у небі сліпуче сяйнула величезна блискавка і пролунав страшний грім. Заєць від переляку заплющив очі, а коли розплющив, то побачив заграву від вогню. Це палахкотіла комора, у яку влучила блискавка.

— Пожежа! Пожежа! — закричав Вушко й помчав до комори.

Зайці вискакували зі своїх будиночків, набирали у відра воду й бігли на пожежу. Попри те, що пройшов сильний дощ, поки зайці добігли до комори, усередині вона вигоріла дотла. Залишилися тільки обвуглені стіни.

Зайці стояли на згарищі й розгублено запитували один одного:

— Що ж ми тепер будемо їсти?

— І насіння все пропало, як же виростити новий урожай?

Уперед вийшов найстарший заєць Щедрик і звернувся до решти:

— Може, у кого-небудь вдома залишилися овочі або насіння?

Зайці розгублено розводили лапками. Ні в кого насіння не залишилося, усе згоріло в коморі. Хіба що трохи овочів було в зайців у будиночках.

Вушко хотів було крикнути, що в нього є насіння, але чомусь промовчав і замислився: «Мого мішечка насіння точно не вистачить на всі городи в селі. Посаджу-но я краще його в себе на городі. Але що їстимуть інші зайці?»