Жадібна пісочниця

Була в одному затишному дворі жадібна пісочниця. Коли діти приходили до неї з відерцями, лопатками і формочками для пасочок, вона раділа. Але коли вони починали гратися піском, то дуже сердилася. ― Йдіть геть звідси, ― бурчала пісочниця злим голосом. Розгублені малюки розбігалися і навіть часом забували забирати свої іграшки. Усе діставалося пісочниці. З покинутими іграшками вона потім довго гралася на самоті. Та врешті-решт діти перестали підходити до жадібної пісочниці. Спочатку вона цьому раділа, але потім засумувала. Адже старі іграшки їй набридли, а нових ніхто не приносив. Заплакала пісочниця і стала діткам усміхатися, прибралася гарненько, пісочок просіяла, іграшки виклала рівненько. Але ніхто до неї не йшов, крім одного малюка, який пожалів її. Приніс він нові іграшки, пісочниця і зраділа. Дозволилаа йому вдосталь награтися з її піском.