Казкотерапія: як казки допомагають дітям
У більшості з нас казки асоціюються з дитинством: хтось слухав їх перед сном, хтось читав бабусині книжки з ілюстраціями, а хтось вигадував власні історії. Сьогодні ми все частіше повертаємося до казок, коли намагаємося допомогти дитині впоратися зі страхами, переживаннями чи складними ситуаціями. Це і є суть казкотерапії — способу говорити з дитиною мовою, яка їй зрозуміла.
Що таке казкотерапія і для чого вона
Казкотерапія — це коли ми використовуємо казки, щоб допомогти дитині зрозуміти себе, знайти відповіді на важливі запитання або заспокоїтися у складний момент. У центрі — не повчання, а історія, з якою дитина може себе асоціювати.
Дитина не завжди може сказати, що її турбує. Але якщо в казці герой стикався з подібною проблемою — боявся темряви, не хотів іти в садочок, почувався самотнім — дитина «приклеюється» до сюжету. Через персонажа їй легше пережити власні емоції й побачити, що з цим можна щось зробити.
Чому це працює
У дітей мислення — образне. Вони живуть у світі уяви, де все можливо. І саме тому казки для них — не вигадані історії, а реальність, тільки трошки інша. Вони вірять героєві, співчувають йому й мимоволі вчаться разом із ним.
Це як тренування — тільки замість того, щоб вчити дитину «не боятися» словами, ми показуємо їй історію, де хтось подолав страх. І це має значно більший ефект.
Ось кілька типових ситуацій, у яких варто спробувати казкотерапію:
- Страхи. Наприклад, страх темряви, лікарів, самотності.
- Садочок або школа. Адаптація, нове середовище, незнайомі діти.
- Ревнощі до брата чи сестри.
- Низька самооцінка або тривожність.
- Зміни в родині: переїзд, розлучення, поява нових людей.
Обирайте казку, яка «відгукується»
-
Винахідлива Краплинка
5,0
18Жила собі на світі маленька гарна Краплинка, яка дуже любила подорожувати світом. А в моменти відпочинку вона із задоволенням милувалася собою, виблискуючи під променями сонечка. Краплинка завжди мала гарний настрій, оскільки не боялася труднощів. Адже з ними вона чудово справлялася! Жодні життєві негаразди не могли зламати її, бо у вирішенні завдань, що стояли перед нею, Краплинка застосовувала свою винахідливість. Вона придумувала найкращі способи подолання перешкод. Якось Краплинка вирішила перетнути океан, аби зустріти світанок на іншому березі. Щоб швидше досягти своєї мети, наша героїня обережно розмістилася на крильці метелика, який якраз прямував у той бік. –– Тобі не важко зі мною? –– поцікавилася Краплинка. –– Зовсім ні! Ти дуже легка, –– відповів метелик. –– Дякую за допомогу! –– вигукнула Краплинка. Тільки вона встигла вимовити ці слова, як сильний вітер здув її з метеликового крила. Але наша героїня не розгубилася і вхопилася за пушинку кульбаби, що пролітала повз. Добре, що встигла, бо інакше вона впала б в океан і розчинилася у ньому назавжди.
-
Злісний Аватарич
5,0
1415 січня 2025 року ранок Іванка почався як зазвичай. Підйом о сьомій ранку за будильником, похід у душ, сніданок. Тато з мамою збиралися на роботу, залишивши синові улюблений сніданок ― мюслі з фруктами і кілька бутербродів із паштетом. ― Гарного тобі дня! ― почув з коридору. ― Дякую, і вам також! Треба визнати, що Іванку дуже подобався ранок, попри те, що всього за кілька хвилин потрібно було знову йти до школи. Навчався хлопчик у третьому класі. Тоді чим же йому так подобався ранок? Та тією короткою миттю свободи й тиші, коли у будинку він сам. У вікно світить яскраве сонце (а сьогодні, на щастя, воно саме таким привітно усміхненим і було), а на душі приємна думка про те, що день тільки розпочався, і можна ще багато всього встигнути. Поснідавши, Іванко пішов у свою кімнату. Там він увімкнув планшет, зайшов у соціальну мережу «Балакалка» і почав вивчати останні новини мережевого життя.
Читайте разом
Ви не просто читаєте — ви поруч, ви уважно слухаєте реакцію дитини, спостерігаєте. Це створює атмосферу безпеки.
Можна читати готові історії або вигадати свою. Головне — щоб сюжет був близький до того, що зараз переживає дитина.
Якщо дитина боїться темряви, розкажіть історію про зайчика, який спочатку лякався нічних звуків, але поступово дізнався, що за ними ховається — і йому стало спокійно.
Запитуйте, але не випитуйте. Після історії можна ненав’язливо обговорити:
— Що сподобалося?
— Як ти думаєш, чому герой зробив так?
— А ти колись себе так почував?
Не потрібно змушувати говорити — іноді достатньо просто побути поруч.
Придумуйте разом. Вигадайте персонажа, якого ви будете «виховувати» разом: чого він боїться, з ким дружить, чого навчився. Діти через такі образи часто розповідають набагато більше, ніж у звичайній розмові.
Не намагайтеся створити «виховну казку». Це не про «мораль». Це про підтримку. Якщо дитина відчує, що її вчать або повчають — ефект буде зворотний. Натомість просто будьте чесні, теплі й уважні.
А що з користю?
Так, казки можуть допомогти:
- знизити тривожність;
- навчити називати свої емоції;
- зрозуміти, чого хочеш і що тебе лякає;
- побачити, як можна діяти в складних ситуаціях;
- краще взаємодіяти з іншими.
А ще вони дають відчуття: "Я не один." А це — велика річ для маленької людини.
Казки не вирішать усіх проблем. Але вони можуть бути чудовою опорою — особливо тоді, коли слова не знаходяться. Це спосіб бути ближчими, слухати й розуміти одне одного.
Не обов’язково читати щодня чи вигадувати шедеври. Достатньо іноді просто сісти поряд і почати з фрази:
"А знаєш, була колись одна сова…"
Частіше читайте разом — не тільки для розвитку, а й для душі.
Дітям це дуже потрібно. І нам, дорослим, теж.
Не бійся темряви
0:00
0:00
